Лінія фронту у Білогорівці – єдиній точці, яку контролюють Сили оборони у Луганській області – почала активно рухатися. Про успіхи армії РФ там проєкт DeepState почав повідомляти із середини березня, а станом на середину червня темпи наступу набрали обертів – майже усе село після оновлення карти за 14 червня перебуває в «червоній зоні», тобто під контролем російських військ.
Білогорівка – одна із ключових точок оборони «Сіверського виступу», відносно стабільної ділянки фронту між Лиманським і Краматорським (Часовоярським) напрямками. Вона розташована на височині на березі річки Сіверський Донець – а значить, ідеальна для оборони. У менш ніж 10 кілометрах західніше лежить Сіверськ, між яким та Білогорівкою більше немає зручних для оборони населених пунктів. Якщо армії РФ вдасться захопити Сіверськ, це призведе до наближення агресора до Слов'янсько-Краматорської агломерації зі сходу.
- Що зараз відбувається поблизу Білогорівки та завдяки чому російським військам вдається там просуватися?
- Як Силам оборони вдавалось так довго утримувати фронт на цій ділянці стабільним?
- І як українські бійці пристосовуються до зникнення звичних «ліній оборони» через засилля російських FPV-дронів?
Про це Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) розповів командир батальйону «Свобода» 4-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України «Рубіж» Петро Кузик.
_________________________________
– Це Сіверська, я так розумію, ділянка фронту, де перебуває підрозділ вашої бригади. За даними оперативно-тактичної групи військ «Луганськ», загострюється ситуація на Сіверському фронті. Артобстріли, порівняно з березнем, там зросли більш ніж вдвічі. Недавно в іншій точці Сіверського виступу, під Спірним, був навіть механізований штурм , що загалом на Східному фронті тепер дуже нечасте явище. Петре, розкажіть, що у вас зараз відбувається?
– Ворог намагається тиснути, атакує, обертів не знижує. Штурмує комбіновано: час від часу механізовані штурми, час від часу штурми малими піхотними групами, «байкерів» використовує час від часу (штурмує на мотоциклетній техніці – ред.).
Дуже великий вплив на піхотні позиції [російської] артилерії, «скидів» (йдеться про дрони, що скидають боєприпаси на позиції – ред.), ворожих БПЛА. Почали використовувати гази нервово-паралітичної дії. Це, так би мовити, чергова неприємність.
Армія РФ почала використовувати гази нервово-паралітичної дії
Поки що ворог знищується, поки що вдається утримувати рубежі і навіть частково відновлювати частини підрозділів за рахунок внутрішніх ротацій і так далі.
– Я розумію, ніколи у вас тихо не було зовсім, але зараз підтверджуєте активізацію фронту? Що останнім часом натиск зростає і бажання агресора просунутись на Сіверському виступі очевидне?
– Так точно.
– Про гази. «Рубіж» у соцмережах повідомляв, що на Сіверському фронті армія РФ почала застосовувати хімічну зброю проти українських захисників. Розкажіть трохи докладніше, як агресор доставляє їх на українські позиції – дронами розпилюють ці гази?
– Дронами. Це «скиди» з гранатами, спеціально призначені для газів. Скидають на ті позиції, з якими, як вони усвідомлюють, нічого не можуть зробити. Якщо після кількох десятків штурмів, після сотень артилерійських обстрілів позиція тримається, тоді намагаються комбіновано впливати на неї. Йдуть такі чотири типи «скидів»: фугас, типовий скид, потім йде «запальничка» (запалювальний боєприпас – ред.), після неї йде осколковий і за ним газ.
Читайте також: Хімічна зброя? Так, стикався. Розмова з нейрохірургом, капітаном медслужби Андрієм Гуком
Або навпаки, йде газ, а за ним осколковий «скид». Буває, що бійці, якщо зненацька їх з цим газом застали і недостатня вентиляція, вискочать ухопити повітря, – [російський дрон] чатує вже, намагається їх підловити цим осколковим типом [«скиду»].
Цей газ не має запаху, і дія у нього така, що викликає сонливість, знерухомлює
Сам тип газу, цієї речовини зараз досліджується, тому рано говорити, що саме це. Але він не має запаху, і дія у нього така, що викликає сонливість, знерухомлює людину. Людина, умовно кажучи, засинає, і бували навіть випадки, що не прокидалась після нього. Дуже важке відновлення.
– А як захищаються українські захисники – в протигазах уже сидять на позиціях?
– Засоби РХБЗ стандартні (радіаційного, хімічного та біологічного захисту – ред.). Поки що нічого кращого не видумали, якихось «космічних» історій. [Використовуються] протигази і інші засоби, про які не можна говорити, бо про них ще ворог не знає.
– Білогорівка – одна з ключових точок на цьому Сіверському виступі. Чим вона так для Росії важлива? Всі понад три роки повномасштабного вторгнення Росія довбає в цю точку.
– Це ключ, який відкриває дорогу на Сіверськ – дає змогу впливати на наші логістичні шляхи, і тоді вся лінія оборони міста опиняється під загрозою.
Ми на цій ділянці, ви дуже правильно сказали, працюємо вже понад два роки. Тому, можливо, ворог і сатаніє так із кожним днем, тому що їм там мало що вдається. Я не заради вихваляння кажу, бо ми, на жаль, маємо втрати, це дуже важка ділянка для роботи, надзвичайно важка – там дуже запекле протистояння. Але і ворогу ми завдаємо досить суттєвих втрат.
– Чому не вдається їм взяти Білогорівку, крім, дійсно, професіоналізму і мужності вашого підрозділу? Там висоти, так, Білогорівка на висотах?
– Там умовні висоти. Але якщо розглядати по висотах, ворог на кращих позиціях перебуває. Там просто вже настільки принципове протистояння, що простріляний кожен кущик з нашого і з їхнього боку, замінований кожен шлях, пілоти [БПЛА] знають, о котрій годині які тиски, куди вітер дме.
Білогорівка – це ключ, який відкриває дорогу на Сіверськ
Тому там дуже складно і для нас працювати, для ворога ж в десятки разів складніше, бо ми від оборони працюємо об'єктивно, а вони наступальні дії проводять. І вони зазнають в десятки або в кілька десятків разів більших втрат, – я не жартую і не хизуюсь, – але це не зменшує важкість роботи в цій зоні.
– Можна сказати, що Білогорівка – ключ до Сіверська, і в випадку її втрати оборона міста буде під загрозою?
– Значно ускладниться.
– Чи є ще позиції Сил оборони в Луганській області? Ми бачимо карту DeepState, «сіра зона» вже фактично всюди, не залишилося на карті чітко підконтрольних ЗСУ територій в Луганській області.
– Можливо, є, можливо, ні. Я працюю на цій ділянці, я можу за неї говорити. Що відбувається на інших ділянках, я знаю так само, як і ви, – з загальнодоступних джерел. А бути таким експертом з дивану не хотілося б.
– Там є якісь цивільні?
– Частково є.
– Як вони там живуть, скільки їх?
– Виживають. Їх там буквально декілька осіб, але такі люди є. Я пам'ятаю, коли ще працювали в обороні Рубіжного (армія РФ захопила місто 12 травня 2022 року – ред.), під шквальним вогнем до нас їздив дідусь заряджати мобільний телефон. Водички, медикаменти просив, хліба час від часу. На велосипеді. Тобто мінометний обстріл йде, а він під’їжджає. Ми тоді ще дивувалися.
Жили люди з різних причин: були «ждуни», були люди, які просто не мали куди йти, були ті, хто вже не був здатен і не хотів змінювати щось у своєму житті, отак плив за течією, буде як буде. Так само і тут. Є, умовно, хати: в одну повернулися люди, десь вони виїжджали, не змогли себе знайти, а з інших і не виїжджали. От вони живуть, ми, в принципі, бачимо їх, знаємо.
– А як далеко от ці хати, про які ви говорите, від лінії бойового зіткнення?
– Вони фактично на лінії зіткнення – між нашими і ворожими позиціями.
Люди живуть фактично на лінії зіткнення – між нашими і ворожими позиціями
– А що вони їдять, як живуть люди, ви знаєте деталі?
– Виживають. Час від часу з дрона їм скидають, чи ті бійці, які заходять, звісно, підгодовують їх. Час від часу ці люди можуть виїхати, бо вони цивільні, на велосипеді десь там пересуваються. Але вони розуміють, де перебувають, зайвих рухів не роблять.
Взимку, ще коли вони дрова обробляли, ми бачили ці хати, які обігрівались цивільними методами, – розвідка ж бачить різницю. Як і всі люди в таких умовах, вони намагаються виживати. Живуть за рахунок старих запасів і того, що військові їм підкинуть.
– Як агресор у вас застосовує дрони зараз? Наскільки важко пересуватися через FPV і дрони на оптоволокні?
– Майже неможливо. Ворог опанував цю технологію. Як і ми, вони намагаються винищувати всю логістику. Стерлись вже поняття перша, друга, третя лінії [оборони]. Це все вже зона вогневого впливу.
Стерлись вже поняття перша, друга, третя лінії [оборони]
Ворог більше застосовує дрони на оптоволокні, ми менше. По-перше, з міркувань економії. По-друге, у нас є альтернативні системи, які мало піддаються ворожому РЕБу, але вони не обтяжені котушками з оптоволокном. Просто їх так само у нас відносно невелика кількість, тому економно використовуємо, в комбінованому варіанті.
Це дуже ускладнило роботу піхоті – вплив дронами на всю глибину лінії зіткнення. Раніше були такі поняття, як перша лінія, лінія друга, лінія вогневого прикриття і так далі, позаду сиділи пілоти [БПЛА]. Зараз немає таких понять, безпечних зон немає, намагаються дронами дотягнутися до будь-якої цілі. Як з нашого боку, повторюсь, так і з боку ворожого.
Читайте також: Армія дронів Росії. Питання №1: як їй протидіяти?
Це дуже складно, якщо, не дай Боже, боєць отримує поранення і є якась гостра потреба в евакуації – бо починається полювання за евакуаційними групами. Часто-густо виїжджає евакуаційна група за одним пораненим бійцем, а потім з другої, з третьої спроби вже інша забирає і пораненого бійця, і поранену першу евакуаційну групу. На жаль, такі реалії.
Застосовуємо і дрони, звісно, і наземні дрони, але це все є цілі для враження. Так само, як і вороги, все, що рухається, все, що можемо знищити у ворогів, ми намагаємося знищити – на всю глибину, куди можуть дотягнутися наші дрони і інші системи враження.
– Це 15-20 кілометрів?
– Плюс-мінус, так.
Форум